Эта опция сбросит домашнюю страницу этого сайта. Восстановление любых закрытых виджетов или категорий.

Сбросить

Нові правила держзакупівель ліків: як державі витрачати гроші ефективніше


Опубликованно 21.12.2017 07:38

Нові правила держзакупівель ліків: як державі витрачати гроші ефективніше

Що таке Нацперелік ліків?

Національний перелік — це перелік ефективних, якісних та безпечних ліків, які повинні бути доступні пацієнту у будь-який час в необхідній кількості в медустанові. Відзначимо, що всі ліки з переліку закуповуються за рахунок держави.

Кабінет Міністрів України затвердив нову редакцію Національного переліку в березні 2017 року. Проте, ця редакція була базової і не задовольняла потреби в повному обсязі. Тому 13 грудня 2017 року Кабмін вніс у Національний перелік додаткові лікарські засоби.Тим не менш, на думку представників галузі охорони здоров'я, цих доповнень все ще недостатньо.

Для виробників лікарських засобів Національний перелік стане важливим з 1 січня 2018 року, оскільки з цієї дати регіони та окремі установи охорони здоров'я почнуть закуповувати ліки переважно за переліком. Це означає, що в першу чергу установа закупить 100% потреби ліків з Національного переліку, і тільки після цього — інші лікарські засоби. Більш того, медична реформа, передбачена законом №6327 "Про державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів" (прийнятий Верховною Радою України 19.10.2017), передбачає, що тільки ліки, включені до Національного переліку, будуть фінансуватися за рахунок державного бюджету.

Мета перегляду Національного переліку — оптимізація витрат грошей з держбюджету. Представники медичної середовища фармацевтичного ринку вже давно обговорювали необхідність перегляду списку ліків, які закуповують державні та комунальні заклади охорони здоров'я. Процедура такого перегляду має бути зрозумілою і передбачуваною. Однак у компаній багато питань щодо чіткості та передбачуваності цієї процедури. Існуючі ризики

По-перше, відсутні чіткі терміни включення лікарського засобу в Національний перелік за заявкою компанії. Тобто не встановлені терміни, протягом яких Моз приймає рішення на підставі рекомендацій Експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів, так само як і терміни, протягом яких Кабмін приймає остаточне рішення на підставі рішення Моз.

Більш того, з-за недавніх змін процедури відбору лікарських засобів для включення в Національний перелік строки розгляду кожної заявки були збільшені. Для компаній це означає невизначеність щодо термінів закупівлі лікарських засобів за рахунок державного бюджету.

По-друге, відсутнє чітке керівництво щодо того, які лікарські засоби економічно доцільні, а це — одна з умов включення препарату в Національний перелік. Впровадження в законодавство формул або чисельних нормативів дозволило б компаніям заздалегідь провести розрахунки і з'ясувати, чи відповідає лікарський засіб вимогу економічної доцільності.

Крім того, препарати для лікування рідкісних (орфа) захворювань спочатку не відповідають критерію економічної доцільності, оскільки призначені для лікування вкрай малої кількості пацієнтів і при цьому дорогі. Це не означає, що державні та комунальні медичні установи не повинні закуповувати лікарські засоби. Для їх закупівлі необхідно розробити окремі правила та критерії фінансування, як це передбачено в законодавстві багатьох європейських країн.

Щоб поліпшити процедуру перегляду Національного переліку було б доречно розробити механізм, який би дозволив отримувати виробника ліків попередній висновок Комітету. Так компанії змогли б заздалегідь оцінити ймовірність отримання позитивного висновку Комітету і вирішити, чи доцільно подавати заявку на включення в Національний перелік.

Однак головне питання ринку — буде Моз використовувати договірне регулювання цін на ліки при включенні в Національний перелік.

Впровадження цінових переговорів може стати стимулом для виробників лікарських засобів пропонувати нові препарати для включення в Національний перелік. Іноді закупівля дорогих препаратів не виправдана з погляду співвідношення рівня бюджетних витрат і поліпшення здоров'я внаслідок такої закупівлі. Моз міг би ініціювати переговори з виробником щодо включення препарату в Національний перелік за умови зниження його ціни.

Такий механізм не передбачений законодавством України, однак успішно використовується в країнах Європи (наприклад, в Італії, Бельгії, Угорщини) і гарантує баланс інтересів держави та виробників лікарських засобів. Таким чином державі вдається досягти зниження рівня витрат на охорону здоров'я, а виробникам — отримати можливість продавати препарат на ринку державних закупівель за рахунок деякого зниження ціни.

Практика застосування такої процедури в інших країнах показує, що міжнародні компанії йдуть на більше зниження ціни, якщо держава гарантує компанії конфіденційність розмірів наданої знижки. Це важливо для компаній, працюючих на ринках з міжнародним реферування цін, оскільки в цьому випадку зниження ціни в одній країні не спричинить за собою необхідність одночасного зниження цін в інших країнах.

Таким чином, з 2018 року роль Національного переліку для закупівель лікарських засобів зросте, тому виробникам буде важливо забезпечити наявність лікарських засобів у цьому списку.

Однак процедура перегляду Національного переліку недосконала. Для її поліпшення необхідно усунути деякі недоліки і впровадити у законодавство процедуру цінових переговорів і забезпечити конфіденційність цін. Досвід інших європейських країн продемонстрував ефективність цих інструментів.



Категория: Автоновости